Ожина (212)
Мої руки ще пахнуть тобою,
і цей запах не зникне нікуди.
Не відмити його ні водою,
ані кров‘ю, що б‘є у груди.
Мої очі ще знають твій погляд,
мої сни ще тебе зображають.
В самоті, але ти ніби поряд,
думи тягнуться і заважають.
Мої вуха ще голос твій чують,
мої губи ім’я ще шепочуть.
В голові силуети малюють,
та не знаю чого ті ще хочуть..
