Памʼяті безсмертних
Слова птахів згоріли в тиші,
Обличчя безсмертних, що вбили вночі,
Хвильовий покинув світ, мов тінь,
Мрія розбилась об стіни руїн.
Курбас, котрий прагнув сцени без сліз,
Творить у просторах, де зникла надія,
Задушені в страху, у справах нікчемних,
Поети й художники зникли суворо.
І режисери й актори, які прагнули змін.
Влада безжальна, що задушила ідею,
"Слово" забрала, свободу,
Вбила голоси, що любили Європу,
Митці наші сильні, рівні козаку.
Історія живе у наших серцях,
Кричить у пам’яті славних живих,
Криваві сліди на стінах душі,
Скорбота закутує, та не вмирає.
Розстріляне відродження — вічне й живе,
Слова, що вмерли, але завжди живуть,
Боротьба триває, надія не зникне,
Справедливість прийде і крикне.
Душі, що мріяли, ніколи не забуті,
Сосюра з Яновським у нашій пам’яті,
Вони залишили надію і силу,
Незгасимий вогонь у боротьбі за життя.
