Переродилась!
Квітла, раділа сонячним ранкам і куштувала соки життя. Окутувала ароматами кохання й ніжності твою свідомість. Віддавала себе тобі: повністю, безкорисливо, без останку. Палала зорею в темному обрії небес.
Та враз!… Обірвалася струна моїх надій і твоїх спогадів. Забракло життєдайних сил у твоїх чашах для моєї душі, зникла жага до життя.
Мліла без пристрасних цілунків, насолоджувалась образом у снах, проганяла ранки й марнувала дні в передвіщеннях ночей. Палала жагою до твоїх мрій… Марно!
Зів*яла! Засохла! Спустошилась! Зламала душу, скривила серцем, зненавиділа життя, зникла в хаосі безсонних ночей, без надії на ясне небо завтрашнього ранку.
Та все ж, прийшов новий день і нарешті зустріла Сонце! Його велич і могутність, красу й гордовиту незайманість. Сонце! Воно зрушило й надало неймовірної сили зернам натхнення. І крізь серце проріс прекрасний бутон! Минулі надії, спогади й події – забуто.
Серце вільне!
Неймовірна річ – терапія думок! Це нове життя!
Переродилась!
