процесії речей...
у просторі лун таємничих процесій речей
уривки мелодій неясних, мовчання та тиша
між паузами небуття в лептонних пустелях.
в безмежності невагомій - вибухи та розростання
в руїні пригальмованих оників димних
в серпанку, в туманах та ув огні.
ні руху,
ні гуків,
ні вигуків,
ні гоготань у всесвіті аксіом!
як в пустелі самотності не пісковій -
в ній сущого вічність,
у вільних світах що означена тлінню
та ватрами, спалахом зір
та падінням камінним,
кострищем - якого засмоктує
чорна діра з паралельного виміру.
чорна діра... - як могутнє торнадо води,
яке підбирає весь бруд
міжзоряний та міжгалактичний.
прозорість наскрізну простору Всесвіту
всмоктує наче той одяг
та білизну світлих матерій
явлених щойно світів
та тіла цих світів,
та сміття їх, лайно,
та розрух увесь... - у нікуди, в ніщо,
в невідомість уносить торнадо це водяне -
зіштовхуючись із цунамі,
назавжди ховає від погляду все,
геть від очей безсторонніх...
...але -
з не утримних процесій речей
знову та знов йде відтворення
безліч відроджень, народжень
та зросту, та розростань
в розмаїтті рухливих матерій буття... -
де особистість людей
та тварини, птахи
та світ весь рослинний,
природа... - предметність у просторі лун
таємничих процесій життів.......
