Вам мало в світі цьому злості?
Вам мало в світі цьому злості?
Куди не глянь чи сум, чи лють, чи біль.
Наш великий й неосяжний простір,
вже програє цей довговічний бій.
Нас як хвороба поїдає заздрість,
а гордість тягне вниз до самоти.
Нас губить, добровільників, лукавість,
й ненависті гуляють крізь чорти.
Невже не мало? Світе, схаменися!
Хоч трохи дай тепла, зовсім ж не важко.
У відповідь на зло ти посміхнися.
І бідам всім від того стане страшно.
Якщо весь день твій хмарами закритий
і сонце навіть не дає й проміння.
Зумій його й без цього полюбити,
бо лиш з усмішкою знайде тебе везіння.
І якщо дощ раптово із-за хмар нагряне
та й парасолька буде як на зло не поруч.
Відкинь подалі всі думки погані,
створи сонячний день в собі, власноруч.
Лиш трохи подаруй комусь проміння
від серця свого крапельку тепла.
Не закривай його ти хмарами світіння.
І обійде тебе можливо сум й біда.
О, світе, досить, треба зло забути..
Давай же трохи станемо добріше!
Насіння світле сіємо ж в майбутнє,
хай будуть далі люди щасливіші!
Лиш кожен по промінню - і засяє
найбільше та найкрасивіше сонце.
Хай слід всіх війн та кривд у нім зникає
і станемо ми миру охоронці.
Бо темінь нам ніколи не поможе
і кров за кров - ніколи не скінчиться.
Спинити все насправді разом зможем
коли промінню ми дамо крізь дощ світиться.
