Рабів до раю не пускають...
Рабів до раю не пускають...
Рабів до раю не пускають,
Там тільки вільних душ земля.
Що кайдани свої зривають,
Летять до світла і тепла.
Звільнися від важких кайданів,
Залиш неволю і страхи.
Бо лиш тоді в небесній брамі
Знайдеш ти вічності шляхи.
Той хто в неволі проживає,
Той раю істини не знає.
Лиш вільний дух там спочиває,
Де воля гріє, як весна.
Тож знищи пута, що тримають,
Сміливо вийди на бій тьми.
Рабів до раю не пускають,
Бо рай для тих, хто став людьми.
Рабів до раю не пускають,
Там місце тих, хто любить світ.
Тож вільним стань, і в серці має
Жити любов, як вічний цвіт.
Рабів до раю не пускають,
Бо тільки вільні входять в рай.
Коли кайдани з серця зняти,
То дух здійметься в небокрай.
Невільним небо не відкрите,
Вони в тенетах злих думок.
Для них надія загубилась,
Але на волі кожен крок.
Рабів до раю не пускають,
Лише хоробрі йдуть туди.
Вони свободи шлях обрали,
Звільнившись від земних тривог.
Рабів до раю не пускають,
І хай запам'ятає світ:
Свобода — скарб, що душу гріє,
В ній правда, щастя, в ній любов.
Хто раз відчув її полегкість,
Вже не повернеться назад.
Лиш вільні духом, чисті серцем
Знайдуть у раї справжній лад.
Літвішко Таміла
