Ревную (222)
Я ревную тебе жахливо,
я від гніву згораю і плавлюсь.
Обіймаю тебе так хтиво,
а на відстані вже розсипаюсь.
І від того, що сам хвилююсь,
моя лють прогресує, мов рак.
На порозі лише намалююсь,
під тобою не я: чужак.
Ти не кажеш куди і на скільки,
а в словах твоїх правда не пахне.
Я хворію тобою і тільки,
але мрія на тебе все чахне.
Може все це брехня і загони,
у розбитій моїй голові.
Та лише кортизолу колони,
зігрівають мене у крові.
