Розійшлись , розбіглись , розповзлись ...
Розійшлись , розбіглись , розповзлись
Не стало пари цьої тварі
Змінились ми , не ті які колись
Були , не бути тими й далі .
Чи двоє ми , чи може ти одна
Себе оту , лишила десь по-заду
Дорослою не стала , лиш чужа
Мені по ранках готувала каву
І погляд твій змінився – ти вже мрієш
І про світи , й країни і дива
Не я тепер твоє натхнення віри ,
Не я тепер мета твого життя .
А мрії твої- чула тишина
Німа від Бога , що вона порадить ?
А видно все ж таки знайшлись слова
Які вона уклала до поради .
На пальцях певно , більш ніяк !
Тобі- вона - риторила свободу ,
Невже для тебе то була тюрма ?
Німе скитання по пустому дому ?
Не ти хіба хотіла мати вдоволь ,
Тепла домашнього і запах мандарин
Я дав тобі , усе що міг позволить
І до ніг твоїх скотив весь світ .
І ніхто нічо тобі не скаже ,
Ніхто не вправі щось то говорить
Мала панянка у великій хаті ,
Не клітка золота , а міст і Мунк і Крик
А ти пішла , із мріями в придане
Ну хто тебе таку ще то візьме …
Хіба дозволиш ти комусь літати
Коли сама не ходиш по землі.
…
Чи це болить ? - та вже й переболіло
Лиш біль фантомний там де ти була
І ліжко не пусте , там знай вже інша
Що каву теж готує по раннях .
