Самотність
Знову падіння душі у безодню,
Знову обірваний вкотре політ,
Знову докори на волю Господню,
Знову на серці і камінь і лід.
Кров застигає, холоне, твердіє.
Погляд скляний з потьмянілих очей.
Знову Диявол у пеклі радіє,
Знову чергова з тривожних ночей.
Знову самотність у сум оповила,
Душу тужливою скрипкою рве.
Мрії розбиті, обірвані крила,
Мара з безодні назустріч пливе.
Мара самотності, привид-примара,
Крає і серце і душу украй,
Мучить до ранку непрохана пара,
Хоч до світанку бери й помирай.
Доля самотності, доля жертовна.
Ночі падінням в безодню летять.
Туга незбагнена і невимовна,
З нею самотні ночами не сплять ....
10.02.2020
