Безкрайній океан,
він ніби її очі.
На кораблі, в туман,
пливе, бо серце хоче.
І кожна синя хвиля,
здіймається все вище.
Морського короля,
пітьма до себе кличе.
Мов порвані вітрила,
шматує із середини.
Бо та, котра не вірила,
пішла на дно з сиренами.
Знайти кінець води,
дістатись краю світу.
Не зміг її знайти,
лишив чашу розбиту.
