Шви любові
Наші серця вишиті, мов квітки,
Узорів мільйон, кольорів палітра,
Вони – як вітри, що вʼються у світі,
І кожен дотик залишає сліди.
Наші серця зболені, з розбитими крилами,
Потрепані, наче старі мозаїки,
Але навіть у цих тріщинах між нами
Залишаються спалахи світла й тепла.
Зшиті нитками тягучими, міцними,
Немає болю, коли разом ми,
Бо навіть у смутку, в жорстоких годинах
Ми не перестаємо любити, мріяти, жити.
Серце моє – твоє відображення,
Як зорі на нічному небі: у них світло,
Так і в наших серцях –
Залишаються любов і вічна сила.
