скрапує розтала тиша
скрапує розтала тиша
і очі зеленіють як після дощу
втраченим садом запрошує
увійти туди де вже не ніщо
але ще не щось
на невидимій гілці щебече горобчик
тихий спів розливається світлом
крізь нашу прозорість
ще не порослу весняними травами
скажи своє слово проліском
ласкавим осяяним
не означаючим нічого
окрім простого "я тут"