Людмила Рудник
коли ти стоїш
під місяцем
я бачу літеру "і"
сполучник між тим
чого можна торкнутись
і недосяжним
ця галявина
цей дім
золотих джмелів
прутких ящірок
і синіх квітів
надто маленька
скрапує розтала тиша
і очі зеленіють як після дощу
втраченим садом запрошує
увійти туди де вже не ніщо
але ще не щось
на невидимій гілці щебече горобчик
денне світло відносять до вуликів бджоли
залишаючи доріжки із запахом прополісу
ароматні повітряні русла
куди вранці знову увіллються промені
доки ці маленькі трудівники
готують наступний ранок