СКРИПАЛЬ
Він притис до себе міцно скрипку
Лише вона йому лишилась у житті
А він на бідолашну схожий рибку
Яку на суші залишили в самоті
Колись він грав натхненно
Гримів від оплесків глядацький зал
І в грудях було солодко і щемно
І кликав в подорож вокзал
В далеку до коханої країну
Поспішав,неначе на крилах
Він вже мріяв про спільну дитину
І бути разом на майбутнього схилах
В пам’ять закарбувалися навічно
Ночі ніжні, мов коштовний кашемір
А історія закінчилася звично -
Підкрався зради підлий звір
Бо ж він лише скрипаль нікчемний
Без статків, будинків і авто
А в душі пронісся смерч вогненний
І біль сховався у старе пальто
© Леся Приліпко-Руснак, 5.02.2018
