Сон на світанку
Володарю моїх думок
З поглядом що пробирає до кісток
З вдачею лицаря із казок
До тебе півміста
І один крок
думок
Сто вже з чимось ночей
Мені не вистачає поруч твоїх плечей
Щоб могла заснути на лівому я
А праве тримати долонею
Шепочучи
й уві сні твоє ім'я
Місто спить
Мрія моя в нім спить
На світанку
Буде одна лиш мить
Коли в останньому,
найсолодшому сні
Ти прийдеш до мене й
Скажеш:
— Я повернусь навесні.
Я повернусь із мрій у життя
Я повернусь не словом, а буттям
Те, що було лиш марою
Отримає ім'я
Запах стане трояндою
Шкіру скине змія
Усе оновиться
Так як бува тільки навесні
Я прийду до тебе наживо, не у ві сні
Я прийду до тебе, чуєш, любове моя?
Вона прокидається
І чує лиш солов'я...
