Сонет 7
Дорога за селом карпатським спить самотньо,
Туманом вийшла бистра річка з берегів,
Наскельний ліс на поле зóрить каламутно,
Ще й круглий місяць вигляда з-під хмарних брів.
Навкруг ані душі, і гавкоту нечутно...
Зима гряде: на травах іній заіскрів...
Цю казку споглядав би вічно, самобутню,
На мерехтливі зорі всю би ніч глядів...
Та ми мчемо, немов на гоночному герці...
На повну газ..! Перед очима все мигтить..!
Нам нíколи з дороги погляд одвести.
Всього лише відваги треба трішки в серці,
Щоб чари в нім замешкали, хоча б на мить...
Життя одне... й обрать путь зможеш тільки ти...
25.12.2019
