Сонет 1
Серед гучного натовпу міського
Стоїть в костюмі сірому жебрак,
Дорожнім пилом, мрякою просяк,
Бездонний погляд свéрдлить до живого...
Ніхто не бачить, хоч би й впав навзнак:
У всіх біда своя - не до чужого.
Он той купив би пійла дорогого,
А тóму - áвто, цей - тримає банк...
Із неба сніг немов зола спадає,
А бідоласі вкритись чим немає...
Хто зна, чи прúйде ще одна весна?
Мільйони...блискають й зникають лиця,
Нема із ким бідою поділиться...
В юрбі увидіть, стріти би Христа...
29.10.2019
