Сонет 5 "Вечір на роботі"
Скотилось сонце стомлено за сині гори,
І відблиски на куполах святих згаса,
Пожухлі трави... вечір іній розсипа...
Ефір розвіяв сірими пасмáми хмари.
Здіймаєсь дим з комінків й падає у звори,
Ялина тулиться до школи близ вікна...
Я бачу лиш вершок на тлі вечірнім полотна...
З'явилась зірочка... ніч виткала вже штори...
Хотів би птахом підкорити височінь,
Ширять, кружлять, здійнятись до небес склепінь,
І звідти, з вишинù, поглянуть би додолу...
А може за Карпатський би гайнув уділ,
Або й за сонцем вслід, можливо б полетів...
Хтось стукає у двері... пора вже йти додому.
11.11.2019
