Та, що належить Господу (257)
Я хочу тобі стільки розказати,
про радощі і болі, сум і сміх.
Дитячі сльози, і старі печалі,
та зберегти тебе нажаль не зміг..
Так хочеться з тобою поридати,
і випити, забувши про усе.
Одне словечко тихо проказати,
як боляче без тебе, аж трясе.
Я хочу тебе знову обійняти,
і вибачитись так, щоб чув весь світ.
Та стидно навіть слово промовляти,
чи у твій бік писати знов «привіт».
