Така його доля
Пам’яті А.Я.Чумака, який поїхав на заробітки п’ятнадцять років тому і досі не подає про себе жодної звістки, якого так і не дочекались батьки, відійшовши у вічність, присвячую
Народила мати сина,
Переповивала.
Подивилась, посміхнулась
Та й заколисала.
Колисаючи співала,
І линули мрії,
Тихі, добрі сподівання,
Радісні надії:
– Стихни в полі, хуртовино,
Вітре, лягай долі!
Хай росте моя дитина
І не знає болі.
Хай до тебе, мій синочку,
Янгол прилітає,
Береже тебе усюди
І не покидає!
Хай ростуть для тебе квіти
І сади буяють,
Хай на тебе добрі люди
У житті чекають…
Дні минали, пролітали,
Як лебеді білі,
І росли на радість мамі
Рученьки умілі.
Щирий, добрий хлопець,
Чесний, працьовитий,
До роботи небайдужий
І негордовитий.
Школу добре закінчив
І пішов служити,
Щоб Вкраїну захищати,
За законом жити.
Відслуживши, одружився
У світлу годину
Й дарував їм Бог на радість
Маленьку дитину.
Мрії нібито збувались,
Що ж іще бажати?
Та хто знав, що попереду
їх могло чекати?
Не складалося з грошима,
Не було роботи,
Заганяли в глухий кут
Непрості турботи:
Що робити, куди йти?
Де правду шукати?
Та й поїхав за кордоном
Гроші заробляти.
– Бережи себе, синочку,
Мати промовляла.
Обіймала ніжно сина,
Тричі цілувала.
Син поїхав й не вернувся,
Захворіла мати,
Та не втратила надії
Зуміла чекати.
Все чекала хоча б звістку,
Кожний день чекала,
Посміхалась через сльози
Й тихо промовляла:
– Де б не був ти, сину,
Поруч завжди буду,
Якщо треба – на підмогу
До тебе прибуду
…Не діждалась мати сина,
Він не повернувся,
Не обняв її коліна
І не пригорнувся.
… Я не хочу, щоб таке
Лихо повторялось.
Дуже хочу, щоб вкраїнцям
Усім гарно жилось!
Хай діждеться мати сина,
Хай цвіте калина,
Хай живе і розквітає наша Україна!
Хай волошки синьоокі
В полі розквітають
І завжди-завжди додому
Діти повертають.
Хай співають солов’ї
І буяють трави,
Щоб про рідну Україну
Всі усюди знали!
Щоб вона не знала горя,
Ні біди, ні скрути,
Щоб жили і працювали
Тут щасливі люди!
