Ти спитала
Що відчуваю, дивлячись на тебе?
Заплющуючи очі перед сном,
немов і очі застелити треба
рядном.
Я згадую твоє обличчя в мить жалю
і в образі твоєїх мерехкотінь
читаю бісиків та іскор тебе всю
палахкотінь.
І бачу пристрасть, що йде аж через край,
немов помадою солодкою, червоною
і топлюся у ній, немов в Дунай
холодною.
Спогляну міцність у твоїх очах,
що каменем немов огріє по обличчю
та чуєш доторк на своїх міцних плечах
мов притчу.
Палахкотить кохання у твоїх зіницях,
я знаю, воно там, воно живе
і як метелика, бо там іскриться
несе.
Я можу вічність описати у віршах
і те, що бачу, те, що чую
та тільки лиш в твоїх очах
ночую.
