Ти у мені так гірко відболіла
Ти у мені так гірко відболіла
і восени осипалась дощем.
Розбила листя, щастя розгромила:
залишилися ненависть і щем.
І день, і ніч,
і пліч-о-пліч,
і наша зустріч – це всього лиш кітч.
Вела мене не знаючи куди,
а я ішов, чекавши нових сходів,
а сонце все пручалося. І ти
давно відчула смак і лик свободи.
І наше «ми» було лиш «я» і «ти»,
і купа суєти,
і самоти.
То засвіти ти сонцем, засвіти
на всі світи, на зморені просвітки.
Я бачитиму снів наших сліди
і знатиму, що світло твоє звідти.
Ти щастя стороною обійшла,
серце взяла
й пішла.