Ти знаєш, я боюсь казати
Ти знаєш, я боюсь казати
Як коле в серці і душі
Я можу ніч лежать, не спати
Писать тобі свої вірші
Ти знаєш, страшно в світі жити
Із розумінням, що ти сам
Не кожен зможе полюбити
Без фальшу, пафосу і ран
Ти знаєш, я такий простий
Що навіть сам цього боюся
В житті людей, туман густий
І я як всі у нім гублюся
Ти знаєш, як буває сум
Закине душу в темні стіни
І ти стоїш, по тілу струм
А навкруги одні руїни
Ти знаєш, все як дивний сон
Лежиш і хочеш, щоб збудили
Але такий міцний полон
Що краще б в сні живим убили
Ти знаєш, світ як аритмія
І він ганяє нас, мов кров
В житті завжди живе надія
Що кращі ліки - це любов...
