Торішній листок
Над водою вогняною
тонко стелиться туман,
кружеляє над тобою
лист торішній, як гавран.
Позолотою шурхоче,
теплу хвилю наганя,
залетіти в очі хоче,
щоб розвіять фарби дня.
Я віддмухую від себе,
відганяю його пріч,
та немов сучок у небі
вищербивсь — струмує ніч:
луг залито чорнотою
і оббризкано хати,
вікна фарбою густою
налились до сліпоти.
Залітають в них роями
чи метелики, чи сни…
Випливає з річки камінь
на поверхню з глибини —
тихо зяє чорний отвір,
наче вибитий сучок,
з нього духом б’є болотним,
джерелує ночі змрок…
І у тебе отвір в грудях —
з нього вихлина тепло.
І летить наскрізно зірка —
шелестить сухим крилом.
***
