Тремтіли руки, капала сльоза
Тремтіли руки, капала сльоза.
Ти розтоптав мою невинну душу…
Та на плече лягла Його рука
І прийняла на себе тую ношу.
Нехай пробачить Він заздалегідь,
Що з вуст моїх збиратиме отруту,
Що загірчить Йому солодкий плід,
Бо зрозуміє: ти – ще не забутий.
Що не відчує вже Його рука
Биття мого схвильованого серця.
Хай Він пробачить, що в обіймах сна
Іще не раз твоїм ім’ям назветься.
Ох доля-доля… Солодко-гірка…
Комусь дає усе, комусь – нічого.
А хтось – по крихті, все своє життя
Збирає душу, кинуту під ноги…
автор:
Надя Ковалюк
