У моїх зап’ястях невпинно пульсує гаряча любов
У моїх зап’ястях невпинно пульсує гаряча любов,
Біле тіло втопає у світлі рожевого ранку.
Я хотіла тобі заспівати мелодію білих лугів,
Але пісню свою загубила в прозорім серпанку…
Розцвіла б у твоєму безмежнім саду
Полохливою ніжною квіткою.
Ти вдихав би мене кожний день, кожну мить,
А я б просто була невидимкою.
А, можливо, я б сонцем була
Й цілий день би тебе зігрівала.
А коли ти в кімнати ішов,
На прощання тебе цілувала.
А, можливо, була б я метеликом
Безтурботним, барвистим, швидким.
Неприрученим і неспійманим
Ні весною, ні вітром, ніким…
Та, можливо, мене і не було б
Я б жила у минулих віках…
Я б тоді проявилась сльозою
На твоїх незігрітих руках.
