у світі цифровому
буття -
відходи, викиди кипінь
матерій білих, чорних, кольорами різних
у розмаїтті форм та обрисів
в містеріях хімічних перетворень...
на темному сувою,
на фоні зір, згасають що
та нових,
пробоїн в космосі,
хижацьких чорних дір
(в яких зникає час та простір!) -
життя людське подвижництвом у Всесвіті,
в байдужості холодного безмежжя...
лише у світі цифровому -
левітаційний плин людський
по сходах незліченних чисел,
в яких пояснення всього,
всіх загадок та таїн безодні Всесвіту,
колапсу та відроджень...рухливості,
котра прямує, прагне вищої константи -
в сталу нерухливість.
...о! світе цифровий... -
ти як абстракція буття, ілюзія,
несправжність та паранормальність,
фантазії з уявлень,
парадокс гармонії та тиші
між галасливих прагненнях людини,
в бажанні досягти величніших висот,
безмежних вдосконалень та пояснень
нікчемності буття в розбіжності чуттів
та поглядів, тлумачень
всіляких істин...
в той час, коли у світі цифровому
на тло згорає самота, самотність,
зникає суєта стовпотворіння -
в тій суєті закон непотребом, хаосом,
там ноумен провіщений в загубі,
в безвісті,
в банальностях, в лайні та колотнечі,
в халепі та в страху переоцінок... -
в пересудах, в розгубі тане там,
в законі марноти стовпотворіння,
у штовханині, в суєті...
та випаданням в осад
з бурхливого життя
вбудовується в ряд
в будові мертвих чисел
феноменом у світі цифровому.
