Уламки слів
Розсипались слова уламками каміння,
Янтарним блиском засліпивши ніч.
Прозорі сни наповнились жахами,
Колючим дротом гордих протирічь.
Лились солоним градом білі роси
Із ледь жевріючих очей,
Втікало сонне літо на вокзали
Шляхами втоптаних алей.
Гриміли дні, мінялись краєвиди,
Чекання висмоктало кров,
Слова розсипались врізнобіч,
А з ними — й суть пустих розмов.
