Відлуння (97)
Твій голос йде відлунням в серці мому,
ніби у храмі знов лунають співи.
Поки балакаєм, не відчуваю втому,
мого життя тепер ти радісні мотиви.
Твій сміх, ніби наркотик поглинає,
у голові пустій, вже водоспади.
І час біжить, година ще минає,
серце ламає мозку барикади.
Прекрасна діва, квіточка весняна,
серед ланів, яскравіше цвіла.
Тебе знайшов, душа вже ніби п'яна,
слухаю все, що б не розповіла.
