вітер жонглював...
вітер жонглював
кількома метеликами
поки не впустив одного
на вигострене перехрестя
травинки і промінця
без золотавого наконечника
пущеного для спалення привиду
легкого туману завислого
між найвищим крильцем —
мов запискою «протри мене»
на лобовому склі неба —
і отим що лежить внизу
між переливів зеленого у зелене
де неогранені поглядами
сльозини ранкових рос
ще самі не визначились спросоння —
є вони радості чи журби
22.05.23
