Вона відчувє
Біла постать над чорною прірвою…
Темні хвилі морської води
Виринають і знову зникають
Ледь торкнувшись блідої ноги.
А вона непорушна стоїть,
Прорізаючи простір очима…
Зачекалась вона тих вітрил
Як свободи якась одержима.
Вона знає, вона відчуває…
В середині все просто горить,
Ще хвилина, ще долі секунда
Як же серце її стукотить.
Бриз солоний поплутав думки,
Омивачи корені скель,
Вона в білому ситцевім платтячку
Зустрічає пустий корабель
