Вже сивина у скронях і чоло змарніле
Вже сивина у скронях і чоло змарніле.
Вже маєш руки ти не молоді.
Можливо з досвіду підкажеш батьку,
Де щастя відшукать твоїй донці?
Звідкіль чекати мені вітру?
За вдачею горами чи дубовим шляхом йти?
Шукаючи у світі правду,
В своєму серці віру зберегти?
Дивись не плачу, тату… Я сильна!
І тримаюсь, як ти мене вчив.
Підведусь, якщо навіть впаду на коліна,
Прикриваючи рани глибокі сміхом своїм.
