Я зберу всі шматки недоношених мрій
Я зберу всі шматки недоношених мрій
Що плекала колись я в надії на краще
Хай похмурим здається цей світ, та він мій
І йому я не зраджу ніколи й нізащо
Може й думають інші, що це лиш пиха
Вони судять словами, не бачачи душу
Та зате як настане година лиха
Не впадуть мої стіни під натиском "мушу"
Я зберу всі думки, що плекала колись
Складу букви в слова, що колись не сказала
Там де хтось шепотітиме тихо "молись"
Я без страху скажу "Додавай, мені мало"
Нехай плаче душа, нехай сльози біжать
Для пісень мого серця не складено ноти
Я не можу втекти, та не хочу питать
Кожен раз у свого відображення "Хто ти?"
Хай в рядках цих звучить віковічна печаль
Хай лишається в них і не ходить за мною
Я не хочу плекати ні біль, ані жаль
Але з ними мені не уникнути бою.