От і літо пройшло,
Відгуло, відпалало.
Тихо світиться тло,
Тільки цього замало.
Все, що збутись могло,
Наче лист п’ятипалий,
Мені в руки лягло.
Задаремно ні зло,
Ні добро не пропало.
Все так світло цвіло!
Не ховавсь під крило,
Та життя рятувало.
Мені дійсно везло.
Листя не обпекло.
І гілля не зламало.
День промитий, мов скло.
Тільки цього — замало.