за пером чорнильним
пером чорнильним - коло в розмах,
в безобрій зрушу небокрай!
і зазирну у Всесвіт ночі,
в зіркові очі
та за грань струминних променів в структурі
пірамідального буття,
у несвіт,
фальш,
у небуття.
туди, де час сягнуть не може -
війна відроджень там...війна.
там у люстерках плазмовидних
взаємознищення світів
та перетворення гібридні,
зубовний скрегіт в німоті.
там всі подробиці містерій!
шляхи, якими йде життя -
воно ad astra,
прагне Ери,
у трансі,
в радісних святах...
там все живе та все бездушне
у метушливості своїй
крихке, розламне та розрушне,
жертовне в лютості стихій.
все тимчасове прагне крапки
та пам'ятає про межу -
свічки запалює та рампи
на славу правлять,
стережуть -
аби з Фортуною у танці
не розкрутитись врізнобіч,
як сонячні протуберанці
в біду, у розпач, вічну ніч.
бо згине все -
птахи, тварини,
рослинний світ та світ людський...
не дай нам Бог! такої днини...
...я зачиняю світ вузький,
в який невмисно зазирнулось
за коло креслене пером -
чорнильно крапкою замкнув я
та за невидимим замком
билину думаю нескладну,
пірнаю в мрії мов у сни...
були ж билини у баладах?...
були та є...куди ж без них.
