Запутались сніжинки у моїм волоссі срібнім
Запутались сніжинки у моїм волоссі срібнім,
Як в тенетах долі путаюся я…
Я підніму очі в невблаганне небо
Чуєш, сонне диво, чуєш, я жива!
І летять сніжинки, падають додолу,
Залишають білий на асфальті слід,
Так зникає швидко марево зимове
Під невпинним рухом дорогих коліс.
Я протягну руки, зніму рукавички
І побачу на долонях крапельки водички
І на чорних віях зимовий привіт –
Чорно-білі сльози, що впадуть до ніг…
В серці є надія і живе любов
І тече по венах неспокійна кров.
Я ще вірю в щастя, радість і дива
Лиш боюся вірити у людські слова…
