Життєва пора золота
Тихий багрянець осені
Торкнувся деревам до скронь,
Отави давно вже покошені,
Горить горобини вогонь.
Кружляє, кружляє і падає
Жовтогарячим дощем
Листя.Про літо ж нагадує
Легкий в душі моїй щем.
Каштанами, наче підківками
Вицокують вдалеч літа.
Знаю й мене вже покликала
Життєва пора золота.
1999 р.
