Зима пішла й тебе забрала
Зима пішла й тебе забрала,
Немов із казки, в Герди Кая.
Злий жарт єхидно розіграла.
Як далі жити… я не знаю.
Весна купається в блакиті,
Я ж у дощах ховаю сльози,
І зиму згадую щомиті,
Де зовсім лагідні морози.
Щоб твоє серце відігріти,
Дала нам доля обмаль часу.
Чом душу змушуєш горіти
В полоні марева щоразу?
Вже літо визріло в природі,
Мені незатишно у ньому,
Я не втішаюся свободі,
Вона вселяє страх і втому.
Думками лину в пізню осінь,
Туди стримлюся без вагання,
В туманах золотих наосліп
Шукаю втрачене кохання.
03.07.2009
