Злива
Зірвався шалений вітер
І страшенна, страшенна злива.
Я брела по струмках. Щаслива.
Бігла й сміялася:
– Літо.
Ллється дощ із побитого горщика.
Аж із неба по самі коліна.
Я брела по струмках. Щаслива.
Невловима. Сміюсь:
- Невловима.
Мокли зорі, топились в калюжах.
І ніде ні одна не світила.
Я брела по струмках. Щаслива.
І до тебе, єдиний:
- Спішила.