Тарас Шевченко: Всі вірші поета

Всі вірші Оригінали Переклади

1 2 3 4 5

…

› »

Вип’єш перву – стрепенешся

Вип’єш перву – стрепенешся,

Вип’єш другу – схаменешся,

Вип’єш третю – в очах сяє,

Дума думу поганяє.

[Січень 1847]

Тарас Шевченко

Не журюсь я, а не спиться

Часом до півночі,

Усе світять ті блискучі

Твої чорні очі.

Мов говорять тихесенько:

“Хоч, небоже, раю?

Він у мене тут, у серці”.

А серця немає,

Тарас Шевченко

Нудно мені, тяжко – що маю робити?

Молитися богу? Так думка не та!

Не рад би єй-богу, не рад би журитись,

Та лихо спіткало, а я сирота.

Нема кому в світі порадоньки дати,

Нема з ким прокляту журбу поділить,

Ніхто не пригорне, як рідная мати,

Ніхто не спитає: “Що в тебе болить?”

Тарас Шевченко

Гамалія (друга редакція)

“Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі

Із нашої України!

Чи там раду радять, як на турка стати,

Не чуємо на чужині.

Ой повій, повій, вітре, через море

Та з Великого Лугу,

Суши наші сльози, заглуши кайдани,

Розвій нашу тугу.

Тарас Шевченко

Тарасова ніч

На розпутті кобзар сидить

Та на кобзі грає;

Кругом хлопці та дівчата —

Як мак процвітає.

Грає кобзар, приспівує,

Вимовля словами,

Як москалі, орда, ляхи

Бились з козаками;

Тарас Шевченко

Москалева криниця (поема)

Поема (перша редакція)

Я. Кухаренкові.

– Не варт, єй-богу, жить на світі!..

– То йди топись! – А жінка! Діти?

– Ото ж то, бачиш, не бреши!

А сядь лишень та напиши

Тарас Шевченко

Якби-то ти, Богдане п’яний

Якби-то ти, Богдане п’яний,

Тепер на Переяслав глянув!

Та на Замчище подививсь!

Упився б! здорово упивсь!

І препрославлений козачий

Розумний батьку!.. і в смердячій

Жидівській хаті б похмеливсь

Або в калюжі утопивсь,

Тарас Шевченко

За що ми любимо Богдана?

За те, що москалі його забули,

У дурні німчики обули

Великомудрого гетьмана.

1845-1846

Тарас Шевченко

Чи не покинуть нам, небого

Чи не покинуть нам, небого,

Моя сусідонько убога,

Вірші нікчемні віршувать

Та заходиться риштувать

Вози в далекую дорогу,

На той світ, друже мій, до бога,

Почимчикуєм спочивать.

Втомилися, і підтоптались,

Тарас Шевченко

Кума моя і я

В Петрополіськім лабіринті

Блукали ми — і тьма, і тьма…

«Ходімо, куме, в піраміду,

Засвітим світоч». І зайшли,

Єлей і миро принесли.

І чепурненький жрець Ізіди,

Чорнявенький і кавалер,

Тарас Шевченко

Зійшлись, побрались, поєднались

Зійшлись, побрались, поєднались,

Помолоділи, підросли.

Гайок, садочок розвели

Кругом хатини. І пишались,

Неначе князі. Діти грались,

Росли собі та виростали…

Дівчаток москалі украли,

А хлопців в москалі забрали,

Тарас Шевченко

Великомученице кумо!

Дурна єси та нерозумна!

В раю веселому зросла,

Рожевим цвітом процвіла

І раю красного не зріла,

Не бачила, бо не хотіла

Поглянути на божий день,

На ясний світ животворящий!

Тарас Шевченко