Олена Коршун
Пам'ятаєш блиск моїх очей,
І дощ, і теплоту літніх ночей?
А пам'ятаєш той густий туман,
Обійми, поцілунки, наш роман?
Вино червоне, все як я люблю,
Розмова тиха, вечір, дежавю,
Щастя - до тебе милий притулитися,
Щастя - в твої обіймах загубитися,
Щоночі поруч з тобою засинати,
Кохати і від кохання розцвітати.
Я хочу від тебе дитину,
Гарненьку таку та любиму.
Характер щоб мала твій,
І носик, можливо, мій.
Я їй подарую життя.
Вона – твоя частка й моя.
Я мовчу, як ти мені важливий,
Не кажу, що зараз ти єдиний
З ким душа і серце хоче бути,
І без кого важко вже заснути.
Я мовчу, мовчу, що я кохаю
І чим далі більше я звикаю
Візьми мене за руку міцно
І пригорни до себе ніжно.
Зігрій мене своїм теплом ,
Ми тут одні, ми тут разом.
Все неважливо навкруги
Коли торкаєшся душі,
І все розквітне як природа,
І стане краще ніж було.
В повітрі чується свобода,
Інакше бути не могло.
Цей дощ, ця веселка весняна,
На нашому боці усе,