Юрий Гундарев
Дева Мария, я знаю, Ты - здесь,
сквозь дым пожарищ вижу Твой лик,
не дай стереть с лица земли
город, названный в Твою честь!
минуты, дни, недели продли
Закутался в первого снега искрящиеся меха
оперный‚ словно какой-нибудь берегущий
горло Каварадосси.
Окно с балериной замерло картиной Дега
напротив Лысенко‚ застывшего
в дирижёрской позе‚
Переконаний: кожен звук
має власний запах і колір:
ось, звичайно, Телоніус Мунк,
це, ясна річ, Колтрейн.
Переконаний: кожна мить
Беззвёздная ночь на землю спустилась,
дыхание слышится в сонной тиши –
то спят не просто два уставших тела,
то спят две натруженные души…
И снится им море, багровое солнце,
Зайвий день нам дає Касіян,
щоб зробити те, що не встигли:
цілий день для надій і бажань,
молитов про загиблих…
Вночі 6 липня рф, як завжди, жорстоко і
підступно атакувала Львів крилатими ракетами.
На превеликий жаль, є загиблі і поранені…
Місто Лева - це історична і духовна святиня.
Це - наша казка.
А хіба можна вбити казку?!
За всіх, хто у скруті опинявся поряд,
за кожну стежину, що виводила на дорогу,
за кожний загублений у натовпі погляд…
За кожну мить - дякую Богу.
Оніміють ноги - лишаються руки,
Телефон мёртв.
Не звонит вовсе.
За окном льёт.
Осень.
Несть конца влаге.
Кохання в поезії - це Тичина.
Кохання в живописі - це Модільяні.
Кохання у музиці - це Пуччіні.
Кохання у дійсності - ти, моя пані.