Розалія Блюм
Десь ти, вдалині і у своїй квартирі
П'єш свіжомелену каву потроху
Де небудь, збожеволіти, де мені тобі не звеліти
Ми зустрічаємося як прикмета до катастрофи
А може бути у всесвіті, в якому ми тоді знаходились
На сяючих хрестах, диких і порослих
Там, куди всі зносять
У велетенських скорботах
В небайдужих руках..
Повзають на трунах комахи
Літають чорно сині птахи
В кімнаті не світло, не темно, палає вогонь
Закрити всі вікна, і тихо таємно
Бувати у простірах своїх долонь
Чекати на літо, чекати на осінь, чекати весну
Плескати у вимірах своїх і досі
Невідомих комусь
У неї гірлянда висить на стіні,
Чекає на вечір різдвяного чуда,
Ялинка не куплена, а очі сумні
Про те, як здаватись щасливим на людях, -
Вона дуже добре знає їх
Цих таємниць нескінченна книгарня,
Бризчіть, дзюркоче, клекотить
Чи лл'ється, лине рожевим солем
Бердянська блискавка в віконці
Мене омиває сірим морем
Повітря, наче чиста постіль
Свіже й тепле, мене кутає холод
І в дощі, як і в спеку, я – у трясовині,
болотяна глина, і ми стали чу - жить
Чую як звук дощу спускається на покрівлях,
немов це чиєсь життя відходить
І в дощів величезних пір'їни,
я - огорнувшись у гуму
Такий сніг падав наче хмаринки
Кружились візерункові крижинки
Пташині пісні душила туга
І пір'я падали з дахів як порошинки
А ти перехожий йшов здалеку
Можливо, де вже пахне вишнею
Ловити погляд, - божевілля,
Твоїх очей, моя мінлива слабкість
Тікати думкою, лякатись
А очі все ж тримати
Знати,
що від усього в світі не втічеш і не відлинеш
Прозорі очі відчиняють погляд
Бажання влітку не сидіти вдома
Одна велика тарілка шоколадного морозива
Така собі домівка недобудова
Цеглинка і цеглинка, вишня, персик
І тато порсається з чорноземом
Коли самотність - подарунок,
То вірші ллються як вода із під крану
Вони несуться мов наостанок
Щоб точно вгледіли талант
Ті люди, що повз тебе ходять
Немов лиш капелюхи й куртки
Десь, де хвилясті хмаринки тримають тебе за шкірку
наче ти у космос цілишся - на хвилинку..
І десь де вірші як спокон віку ...
- розказуть як точно треба жити.
Де гори повні ромашок та кипарису
і надовго тримають хмари в собі каплі дощу
Читати вірші перед сном
у проміжках нічного часу
Лягати пізно
перед сном
Читати вірші
заповзято
