Денис Бондар
Дистанція, Вишні, Парапет, Погляд, Калюжа
Дистанцію між нами так хочеться порушувати,
як кордони теплих країн влітку,
І губи рожеві хочеться цілувати,
як вистиглі, в дідовому саду, вишні.
Чи нам всім час лікуватися?
Чи ми всі, безмежно хворі?
Тим, щоб у життя увірватися,
вдивлятися до болю в далекі зорі.
Що робити з весною в розповні,
коли на дворі майже не зима -
Я ще не один.
Що зі мною може статись?
Коли серед далеких,
близькі, та неозорі, муки?
Всього лише пару годин,
і знову, як завжди, прощатись?
Ти думаєш, що не болить мені?
- По тобі і не скажеш.
Як цегла в долі піраміди -
Розсиплюся і все впаде.
Ти думаєш не плачу я?
На взльоті вже чекаєш де впадеш.
Ця зима мене доб‘є,
Витягне всі сили.
І ніщо не наповнить порожнє,
Зранене серце.
Холодні руки твої,
Тепліші за мою буденність.
Ранковий звіт:
Тиша.
Зсередени іржавий скрегіт,
Вигризає дірку голодна миша.
Переливаю з пустого
В порожнє.
