Максим Марков
Це моя доля, битись на арені,
серед тиранів, шахраїв, убивць.
Історія висить на гобелені,
серед бридких, похмурих п'яних лиць.
То меч, чи щит хапати в чисті руки,
Не гральні карти і вино,
розум, характер, мов пантера,
очі - кришталь, душа - кіно,
досі сама, без кавалера.
Вродлива відьма молода,
Залий думки вином,
втопи слова у морі.
Життя,мов під крилом,
тої гіркої долі.
Спали дії в вогні,
Найкращий день - якого не було,
найкращим днем є той,якого не торкались.
Барвисте дитинство давно загуло,
як сильно би всі цього не боялись.
Життя колись кожного з нас обпекло,
Я буду кохати й надалі,
і колись мене вб‘є Амур.
Бо йому неважливі деталі,
серед всіх цих сердечних тортур.
В моє тіло стрілою він влучить,
