Неоніла Гуменюк
З передзвонами, з передзвонами.
Дала в руки вітерцю величезне віяло.
Щоби він повітря ним охолоджував.
І летіли коники, наче ті лебедики
Швидко-швидко й високо попід небеса.
Кружляли сніжиночки у таночку весело,
Із парубком Кленом
Міцно обнялися так
На траві зеленій.
Він шепоче про любов
Берізці тихенько,
Засоромилася знов,
Це називається ще полюванням тихим.
У кошику вже є боровичок
Та підберезовик, а ще - руда лисичка.
І не забули із собою взять
Ми підосичника, рожеву сироїжку.
Грибів багато, хоч втомились трішки.
Та п"янким нектаром всіх нас напува.
Вітер своїх коней вигнав на простори
І летить далеко осінь зустрічать.
А вона красуня в золотій короні,
У багряних шатах вкотре вже прийшла
Та зачарувала дивною красою
Стежина повела
Туди, де хлібне море
Знов хлюпнуло тепла.
Де колос ваговитий
І зерна золоті
Та мак, росою вмитий
І літечка барвистий натюрморт,
Хтось білосніжну зиму бачить хоче,
У неї ж стільки див є і красот.
А я закохана у осінь багрянисту,
Тоді ж бо і з"явилася на світ,
Як журавлі летіли в небі чистім,
Роси срібляться в траві навкруги,
Зорями сяє небо ясне,
Ти на побачення кличеш мене.
Між берегами тиха ріка,В твоїй долоні моя рука.
Дикої м"яти запах п"янить,
Доля дарує нам щасливу мить.
Обліпили цвіту пелюстки,
Наче бджілки квітку грушу-дичку.
Росте так й недоглянута ніким,
Бо любить волю і повітря свіже.
Її голублять сонця промінці,
Вітерець пісню присвятив для неї.
Засмаглі вишні дивляться з-під віт.
Крокує світом вже спекотний липень,
Десь хтось шукає папороті цвіт.
А чи знайде,мабуть ніхто не знає,
Та в квітку щастя вірять молоді,
Вже володарює,
І мандрує лісом,
І селом крокує.
Небо все завішала
Зоряним мереживом,
Промінчики на волю відпустив.
Вони, мов зайчики стрибали по віконцях,
Запрошували до казкових див.
Сніжиночки. мов зіроньки маленькі
Ковдру мережили матусеньці-землі
Таку легку пухнасту та біленьку,
А справжнього тепла іще нема,
Коли воно прийде то ми не знаєм,
Нині усе в Всевишнього руках.
Коли в серцях нема тепла й любові
І заздрість так "сичить", ніби змія,
Не відповість тоді ніхто добром вам