Леся Приліпко-Руснак
Світанок сонні відкриває оченята
Сонце променем всміхається з небес
Хмари,мов грайливі кошенята
Чекають все ще фокусів й чудес
Місто на мурашник схоже
Жінки пам’ятають не лише не даровані квіти
А ще чимало болючих дрібниць
Що роками в душі можуть тліти
Без давності строків і архівних таблиць
Говорити, милий, не буду я багато
Зберуся просто і піду
А ти влаштуй собі шалене свято
Поклич найліпших друзів й тамаду
В бак найближчий викину сім-картку
Життя,мов крамнична вітрина
З безліччю барв та примарних вогнів
Де покупцем є звичайним людина
І вибір за нею життя берегів
Вона кине оком на повні полиці