Юлія Солован
Не знаю я, як липа шелестить,
Гаї не сплять в моїх долонях,
Лишe бузок шалено б'є у скронях
Молочні ночі п'янить собою.
2013
I'll kiss your neck till the night ends
I'll be there for you till the last breath
I'll whisper words of love till you cry
I'll touch your hips till I lose my mind
I'll dry your tears if you need me to
Усі зниклі під цими руїнами,
Всі згорівші, зотлівші, вицвівші,
Теперішні, майбутні, живі, ненароджені...
Чи потрібна вам фортеця,
Що вже стала попелом?
Поки ти борешся зі злом
А я б'юся з вітряками
Поки вони спалюють відьом
І відрубують голови ідолам
В наших серцях поселились змії
Зелені гримучі змії
My gentle and tender beast
doesn’t leave traces:
bites on the neck, scars on the heart,
bruises on the hips.
He kisses gently, touches carefully
the beast that doesn’t release the claws
Коли ти розповідала про своїх чоловіків,
я їм заздрив.
Коли згадувала своїх жінок,
я їх хотів.
Ти читала мені свої вірші,
я посміхався.
Що мені приносять ночі?
Шум машин по трасі, запах кальяну з бару під вікном,
Довгожданну прохолоду у нагріту сонцем квартиру,
Ковток свіжого повітря. На повні груди
Що мені приносять дні?
Натовпи людей на вулицях,
якщо боїшся обпектись - тримайся подалі від вогню
якщо хочеш стати безстрашним - кидайся щосили в полум’я
гори палай хай до крові нехай до м’яса
до опіків четвертої ступені
Мій палач уже взяв сокиру
Все місто зібралось на площі,
Жінки аж сичать від злості.
Вона знає, хто прийде і скаже "Тримайся...",
Хто скрикне «О, горе!», і хто промовчить.
Точно знає, що буде і той, що прокльони,
На неї посипе, чим сильно згрішить.
Все, що сталося літом, залишається там.
Всі, хто трапився влітку, хай зализують рани —
Готуйте віскі. Осінь готує нові капкани.
31 серпня 2019
Моя літня печаль вишнево-солодка,
Вона наче мед – карамельно-нудотна,
Моя літня печаль схожа на персик –
Стигло-зіпріла, важка, загоріла,