Юлія Солован
Тіні пливуть в купе поїзда мого,
Чогось смішного, чогось живого
Чекаю від майбутнього свого,
Завтрішній день вривається в тіло,
А дні минали — золоті спалахи щастя
Цикади кричали
Де-не-де молочні хмари затуляли сонце
Хвилі били ритмічно
Сіль роз‘їдала волосся
Сосни зеленіли
Ти не вміла чекати, ти розплавила крила:
"Почекай!", я кричав, коли ти полетіла.
Не любила терпіти, не чекала до завтра.
2016
«Ти заслуговуєш на кращого чоловіка, чим я» - вічно повторював ти.
Що ти по собі залишив?
Віру в добро, любов до класичної музики,
Загострене бажання зализати відкриту рану...
2019
Ніч мовчить,
Ніч палає,
Ніч пече
І не знає
Межі.
Багато пристрасті
За тобою плачуть жінки:
Мама, сестра, дружина,
Ти ж їх залишив на сина.
За тобою несуть вінки,
Діти кладуть квітки,
Ти одягнув фрак.
одного разу ти купила пухнасте кошеня
гарненьке і послушне
ти його любила
воно належало лиш тобі
нічого не просило
ти клала кошеня на коліна і гладила
Зупиняю годинник, обриваю зв’язок,
Забиваю до смерті собаку
Трощу піаніно, кличте жінок -
Тут виносять твоє мертве тіло.
Випустіть чорний літак, щоби він
Я не встигла до тебе, коханий, пробач,
Я ловила твій запах, шукала твій слід
Серед чорних машин, у потоці людей,
Я не встигла до тебе, коханий, не плач.
Я стояла, заплющивши очі, ніби чекала наближення смерті,
Ти впізнав мій профіль —
Мені кінець.
2018
Не знаю я, як липа шелестить,
Гаї не сплять в моїх долонях,
Лишe бузок шалено б'є у скронях
Молочні ночі п'янить собою.
2013
Це і є життя,
Її тахікардія,
Серце.
Це і є життя!