vasylenko .ko
Мої ліки- димний нікотин,
Ноотропні, седативні чари,
Вин і пив густий грайливий хміль,
Клавіш тихі клацання-удари.
Мої ліки- люди і їх біль,
Щастя їх і все, що десь ховали.
Чёрный котик уходит в ночь,
(Бейся, сердце! Глаза, блистайте!)
Он подаст мне сговорчески нож…
Не упрямься, прошу, не упрямься..
Юный клён, ты не лавры, но я..
Будь глубже, будь проще, смелей и беспечней,
Умнее, мудрее … Хоть кем-то, но будь…
Ведь света лучами наполнена, вечность
Бросается тенью на наш с вами путь.
В тени ты взростилась, в тени ты и згинеш,
Громкие слова? Легко! Умею.
Только им предшествен один миг...
Что во мне конкретно говорит,
Надо бы узнать, а после - верить.
Мой неукротимый эгоизм?
Я сьогодні зустріла людину.
Звичайну, ба навіть дуже:
Кофтина в зелені смуги,
Парфуми - ваніль, малина.
Синці заховала старанно,
Холодну шкіру античних статуй,
Молочний мармур спинись шукати...
Її обійми, вуста і руки
Зумів згадати - спішиш забути…
Їй вже не страшно у власнім плуті,
А в тебе добре виходить бути
